Ікона присвячена одному з великих двонадесятих свят – Різдву Богородиці, іконографія якого склалася у візантійському мистецтві у іконоборчий період. Основним джерелом сюжету стала розповідь про життя Богоматері, викладена в апокрифічному Протоєвангелії Якова. У ньому розповідається про чудове народження дочки Марії, майбутньої матері Спасителя, у престарілих праведних Іоакима та Анни, які дали обітницю присвятити своє немовля Богу.
На тлі домашнього інтер’єру на пишному ложі під балдахіном сидить праведна Анна і з вдячністю приймає дари двох дівчат. Внизу розташована сцена приготування води для купання немовляти: одна служниця тримає сповиту Марію на руках, інша наливає з глека воду. Праворуч сидить, спершись на тростину, старий Іоаким і благоговійно споглядає подію, що відбувається у нього вдома.
“Десь неплідна Ганна народжує Богоотроковицю від усіх пологів вибрану в житло всіх Царя і Творця Христа Бога на виконання божественного дивлення” – співається на богослужінні у свято Різдва Богородиці 8/21 вересня, перше велике свято від початку церковного новоліття (1/14 вересня).
Розмір 8,5 х 9,5 см
